Відтепер Тарасова верба росте в Чікаго

Цього року багатолітня традиція брати пагінці верби на Тарасовій Горі для посадки отримала своє продовження.

Першу згадку про поетову вербу знаходимо в листі Тараса Шевченка до  Миколи Осипова від  20 травня 1856: «Вы пишете мне, чтобы я вам писал о моем житье-бытье. Вот вам один епизод, и заметьте – отраднейший. В 1850 году, когда меня препровождали из Орской крепости в Новопетровское укрепление, это было в октябре месяце, в Гурьеве-городке я на улице поднял свежую вербовую палку и привез ее в укрепление, и на гарнизонном огороде воткнул ее в землю, да и забыл про нее; весною уже огородник напомнил мне, сказавши, что моя палка растет. Она действительно ростки пустила, я ну ее поливать, а она –  расти, и в настоящее время она будет вершков шесть толщины в диаметре и по крайней мере сажени три вышины, молодая и роскошная; правда, я на нее и воды немало вылил зато теперь в свободное время и с позволения фельдфебеля жуирую себе в ее густой тени. Нынешнее лето думаю нарисовать ее, разумеется,  втихомолку. Она уже так толста и высока, что под карандашом Калама мог бы выйти из нее прекраснейший етюд. Вот вам один–единственный отрадный епизод из моей монотонной, безотрадной жизни».
 
 На Тарасовій Горі пагінці верби, посадженої Тарасом Шевченком в Новопетровському укріпленні, з’явились в листопаді 1966 року, завдяки делегації українських та грузинських письменників, які прибули на Черкащину та посадили гілку верби подаровану казахами, поливши її водою привезеною з Каспія. Відтоді було безліч бажаючих посадити Тарасову вербу на своїй батьківщині, тож сьогодні Тарасові верби ростуть по всьому світу.
Михайло Бойчук  з Чікаго приїхав до Канева, на Тарасову Гору, 6 червня у поминальну Троїцьку суботу. Через карантин, понад три місяці пан Михайло не міг вилетіти з України, тож скориставшись можливістю він подорожував Батьківщиною –  Чернігівщина, Київщина, Черкащина – далеко неповна географія подорожі. Пан Михайло мав давню мету – зіграти на могилі Шевченка на трембіті. Її було спеціально замовлено у відомого українського майстра гуцульських народних музичних інструментів Михайла  Тафійчука.
Саме в цей день виник задум посадити вербу з Тарасової гори в Чікаго. Знайомство з працівниками канівського музею Тараса Шевченка вилилось в подію. Оскільки Михайло Бойчук є волонтером Українського національного музею в Чікаго та прихожанином Парафії Йосифа обручника, греко-католицької парафії, церква якої посідає восьме місце в світі  серед релігійних будов з незвичною архітектурою, одразу було прийняте рішення посадити Тарасові верби в цих знакових місцях.
Працівники Заповідника дбайливо запакувавши, відправили гілочки в дорогу. Бажання українця посадити вербу далеко за межами Батьківщини  цілком зрозуміле, адже верба це один із символів України. На початку липня Тарасову вербу було урочисто посаджено Михайлом Бойчуком та музейниками на території Українського національного музею в Чікаго. Подія приурочена до дня Незалежності Америки, обряд освячення і благословення провів о. Олег Кривокульський, парох греко-католицької парафії св. Володимира в Ольги.
«Пагінець, привезений Михайлом Бойчуком з могили Тараса Шевченка у Каневі, є спадкоємцем дерева, висадженого Поетом під час заслання у 1850 році у Казахстані… Гілочка перелетіла сюди, де живе Шевченкове слово, що об’єднує і зближує усі покоління емігрантів та усі народи. Учітеся, брати мої! …Дякуємо усім учасникам надзвичайної події, яка відбулася року Божого 2020, 1 липня. Відтепер на березі Мичигану, у велетенському мультикультурному Чикаго, на подвір’ї Українського Національного Музею ростиме справжня верба. У добрий час!!!», – зазначила у своєму дописі працівниця музею Марія Климчак.
Поетова верба поєднала Канів і Чикаго, познайомила  музейників Тарасової Гори із закордонними колегами. Сподіваємось, що  з пагінця виросте могутнє дерево, а музеї в майбутньому матимуть спільні проекти.
За інформацією Ірини Вакули

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *