Канівщина відома багатьма історичними цікавинками. Одна з них – перлина архітектури і просто візитна картка міста –  собор Успіння Божої Матері. Більше восьми з половиною століть гордо і непохитно височить на Канівській горі собор. Це найдавніша і єдина від часів Київської Русі архітектурна споруда в межах нашого краю. Разом з Каневом вона переживала часи розквіту і занепаду, руйнування і відродження.

Історичні джерела свідчать, що в Каневі у 1097-1098 роках, на одній із гір, був заснований монастир, але не наземний, а підземний – за зразком Києво-Печерської лаври. Літописець “Повісті минулих літ” під 1144 роком згадує: “…у той же рік закладена була церква Канівська Святого Георгія князем Всеволодом – 9 червня”.

Храм на честь Георгія у Каневі був побудований невипадково. Місто розташоване в корінній частині Русі, прикордонній смузі, що межувала з кочовим півднем. Часті напади кочівників спустошували сусідні землі, тому чоловіки, йдучи обробляти поле, брали з собою зброю. Молитви до Святого Георгія Побідоносця повинні були символізувати надії простого люду, бояр, дружинників та князів на перемогу над ворогом заради захисту своїх земель від чужинців.

З церквою Святого Георгія пов’язаний цікавий історичний факт. Його засвідчує меморіальна дошка при вході в собор. У 1185 р., після трагедії на р.Каялі, коли дружина новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича була розбита половцями, руські князі гуртували своїх воїнів біля стін Канівської церкви, заступаючи шлях Кончакові у глиб своєї країни.

Досліджуючи історію нашого краю М. Максимович писав: “Історичне життя Канівського монастиря покрите туманом загадковості і … Козаки поважали Канівську церкву. Вони  перевезли сюди і поховали біля стін Георгіївського храму тіло знаменитого лицаря свого Івана Підкови, прийняв постриг і скінчив своє життя подвижник і друг Підкови гетьман Шах…Народна українська дума про Самійла Кішку хоронить тут і цього запорізького вождя. Повага козаків до монастиря Канівського проявлялась і в тому, що вони наділяли його і своїм майном…”

Але на XVII століття припадає і найтрагічніший епізод в історії церкви Святого Георгія. 4 вересня 1678 р. турки спалили і пограбували Канів. Під час цього нападу згоріли монастир і церква.

Після цих подій монастирська братія заснувала невеличку дерев’яну церкву в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці над Меланчиним потоком в урочищі, яке ми тепер називаємо вулицею Монастирок.

З того часу церква Святого Георгія стояла зруйнованою майже півтора століття, до 1805 року, коли на прохання василіан коштом православного поміщика Казарина була відбудована в її сучасному вигляді.

Рік 1861-й вікопомний у історії Успенського собору, адже в травні того року канівці звідси виряджали в останню путь на Чернечу гору великого сина України – Тараса Шевченка.

Нині, перлина Середньої Наддніпрянщини з багатовіковою історією має можливість задовольнити всі потреби як православних віруючих, так і культурні та естетичні смаки гостей Канева.