До дня народження Великого Кобзаря у Канівській друкарні ВП ТОВ «Родень» вийшла збірка «Не вмирає душа твоя» поетів та письменників нашого краю.
Про це повідомляє журналіст газети «КаніВчанка».
Ця книга – поетична збірка членів літстудії «Зорянка», яка вже стала 12 в колекції митців. Книга вийшла завдяки коштам літстудійців та благодійного внеску народного депутата України Олександра Скічка.
«Мені особливо приємно, що цього року мав можливість допомогти талановитим канівським поетам видати друком збірку творів, присвячених цій даті. Черкащина дала Україні Тараса Шевченка і я впевнений, дасть ще не одного генія. А для цього потрібно підтримувати творчих людей, підтримувати видавничі проекти і головне – популяризувати їх, щоб люди більше читали, цікавилися нашою історією і гордилися нашими поетами», – розповів Олександр Скічко. Книги, які надруковані за його фінансової підтримки передані до бібліотек та навчальних закладів міста.
«За останні 5 років літстудія випустила 5 збірок. За цей період деякі літстудійці видрукували свої власні книжки: Віктор Труфанов, Віра Носенко, Микола Жук, Тамара Яковенко, Лідія Шкурченко, Ніна Москаленко видала власну книжку, а також збірку свого брата (посмертно), декілька книжок – Ліна Кучеренко. Видали збірки наші нові літстудійці Володимир Лисенький та Валентина Ілляшенко.
Стали лауреатами премії ім. Олекси Кобця Надія Дмитренко (Козоріз), Лідія Коваленко (нині покійна), Ніна Москаленко, Віра Носенко, Микола Жук, Віктор Труфанов. Дипломантами багатьох конкурсів України стала Віра Носенко, а Всеукраїнського поетичного вернісажу імені Максима Рильського в 2017 р. стали Людмила Лещенко і Тамара Яковенко.
Окрім перемог, за ці останні 5 років наш колектив втратив 4 своїх кращих поетів: в 2016 р. – Володимира Петренка, Федора Руденка, Григорія Кулика, в 2019 р. – Лідію Коваленко, а доки книгу готували до друку у вічність відійшла і Тетяна Дорошенко», – розповідає голова Канівської літературної студії «Зорянка» Тамара Яковенко.
Пробач, Кобзарю, що Вкраїноньку свою
Терзають і паплюжать ще і досі.
Уривок із вірша Надії Василеги,
«Пробач, Тарасе…»