Наприкінці року ми звикли підсумовувати найважливіші та найцікавіші події. Не оминула нашу редакцію і щаслива історія двох сердець, яку впевнено можна назвати «парою року».  

Чи є в світі година щасливіша за ту, коли зустрічаються два серця, щоб усе життя битися поруч; коли дві пісні зливаються в єдину – пісню Великого Кохання. Так покохали одне одного ще з шкільних років, сидячи за одною партою Володимир Петрович та Алла Семенівна, але так склалося, що їхні стежини життя розійшлися. Кожен з них вже обзавівся сім’єю, але у серці завжди залишалося місце для першого кохання.

Минали роки… Жінка поховала чоловіка. Володимир Петрович також був вдівцем.  І тільки через 50 років після їхньої розлуки,  вони  врешті-решт відшукали одне одного. Доля знову з’єднала два люблячих серця.

Цей шлюб наскільки був щирим, сповненим любові і ніжності. От вже й минув певний час після їхньої реєстрації, а посмішка на обличчі з’являється знов, коли начальник Канівського відділу ДРАЦС Світлана Матвійчук  пригадує молодят.

­–  Коли ми отримали електрону заяву на реєстрацію шлюбу, то були дуже здивовані. Спочатку подумали, що можливо вказані  невірні дані про вік наречених, але через три дні вони завітали до нас для підтвердження реєстрації і всі сумніви розвіялися.  Це  дуже позитивні люди  і було дійсно видно,  що вони кохають одне одного незалежно від їхнього віку. Недаремно говорять: «Коханню всі віки покірні».  Після того, як ми зареєстрували їхній шлюб, вони вирішили розповісти мені свою історію кохання. І я була дійсно вражена їхньою історією кохання», – додає Світлана Іванівна.

Тож, новоствореній сім’ї  бажаємо ще довгих років спільного життя!