«Хочу подякувати вам за змістовну статтю «Найдревніший храм Черкащини – перлина Середньої Наддніпрянщини знаходиться в Каневі». Хотілося б доповнити матеріал історією про те, як собор повертався віруючим після атеїстично-більшовицького лихоліття», – настоятель Успенського Собору отець Георгій. 

«Я приїхав на Канівщину в далекому 1974 році і на собі відчув всі поневіряння того часу.  Були великі гоніння, не можна було вільно молитися, проповідувати слово Боже. Але не дивлячись ні на що, віра не занепадала. Люди ходили до храму, молилися і з Богом жили.  Я побудував у селі Хмільна  новий храм, що на той час майже було не можливим, в якому і зараз моляться віруючі.  У 1988 році було 1000 років з дня хрещення Київської Русі, яке відзначалося на державному рівні і після того часу настав період духовного відродження.

Почалися відкриватися храми і монастирі, будуватися на місцях зруйнованих нові храми. Щоб нам, віруючим, віддали Успенський Собор  ми неодноразово зверталися у найвищі інстанції. На той час у соборі перебував музей народно-декоративного мистецтва.  І умовою передачі віруючим собору була відбудова приміщення старої школи, а ще раніше, то були монастирські келії під переведенням туди музею.   Цю будівлю взагалі, хотіли знести, але за кошти храму, її повністю відреконструювали. Точніше сказано, церква побудувала заново приміщення під музей. І в 1990 році  3 березня в Успенському Соборі  відбулася перша відправа  служби Божої.

Радість віруючих, не можна було передати словами. Люди плакали від радості.  Саме приміщення Успенського собору було у великому занепаді. Потребувало капітального ремонту. Були куплені дзвони, завезені ікони та церковна атрибутика, якої на даний момент не має навіть у великих соборах та церковних центрах.  Можна сказати, що всі ці роки нашими віруючими відроджувалася наша святиня.  Коли проходила реставрація, розписи чи інша робота, ми не пропустили жодної служби. Інколи навіть без отоплення, без можливості перебувати  в приміщенні ми молилися. І зараз наші парафіяни, наші матері і батьки, наші брати і сестри мають можливість молитися  у такому величному соборі.

Ми молимося за нашу Україну за її побожний народ. Церква – це дім Божий, і господар у ній сам Христос. Він осятив її своєю кров’ю, своїм стражданням на хресті, своїм славним Воскресінням. Церква – матір для кожного православного християнина, а віра православна – це віра любові, миру, злагоди, надії на милість Божу. Церква молиться за мир у всьому мирі, за об’єднання всіх.  Ми надіємось на милість Божу, щоб Господь дарував нашій державі мир, злагоду, взаємопорозуміння», – настоятель Успенського Собору отець Георгій